«Час затягує рани, хоча і не позбавляє нас від шрамів». Марк Леві ✍️
Спершу брали сумніви, бо дуже часто оцінюю книги за зовнішнім виглядом, а вона радше нагадує ванільний цитатник, аніж варте уваги чтиво...і я б дуже помилилась.
Вона неймовірна! Історія про жінку, що втратила все і цілий рік не виходила з дому і плакала. Не прийшла на річницю смерті безмежно коханого чоловіка і доньки, але в її ванній кімнаті були лише його парфуми, носила вона лише його одяг, мила голову полуничним шампунем і спала з іграшкою доньки. Навіть постільну білизну не змінювала. Вона хотіла максимально зберегти ілюзію їх присутності в своєму житті.
Цілий рік вона була відірваною від зовнішнього світу, а потім все перевернула з ніг на голову і почала жити. Ні, ця книжка не містить жодного абзацу, що був би присвячений виходу з депресії чи початку нового життя. Зовсім. Їй це не потрібно. Проте, авторка підкупила своєю простотою і щирістю.
А ще я вражена кінцівкою! Раджу! "Щасливі люди читають книжки і п'ють каву", як виявилось, лише назва кафешки?
Дякумо за відгук @_chornolutska ❤️
? Купити книгу Щасливі люди читають книжки і п’ють каву ?
#bsl_романи #щасливілюдичитаютькнижкиіпютькаву