Відгуки Провина зірок

Якщо вам колись зайшла «Вина зірок» у кіно, а сама книжка лежала десь у списку «колись прочитаю», то ось вам поштовх: «Провина зірок» Джона Гріна жива набагато сильніше за екранізацію. Я думала, що це буде чергова слізлива історія про підлітків і хворобу, а вийшло щось значно тонше.

Хейзел і Огастус не схожі на «правильних» героїв молодіжного роману. Вони жартують там, де нормальні люди мовчать, і саме через цей чорний гумор у тебе раптом стискається горло. Грін якось вміє написати діалог так, що ти чуєш живих людей, а не репліки.

Чесно? Я плакала. І сміялась за пів сторінки до цього. Це рідкісне відчуття, коли сучасна проза про любов і втрату не тисне на жалість, а просто чесно показує, як воно буває.

Раджу тим, хто шукає, що почитати схоже на щемкі історії дорослішання. Це не «легке чтиво на пляж», радше книга, після якої хочеться комусь подзвонити. Українською читається чудово, варто купити й мати на полиці.