Про те, що ми пам'ятаємо і що дозволяємо собі забути
Вероніка
3 травня 2026 18:07
«Забуття» Тані Малярчук я читала повільно, бо це не та проза, яку ковтаєш. Тут минуле й сучасність переплетені в складний візерунок, і треба встигати за думкою.
Це сучасна українська проза про пам'ять, ідентичність, історичну спадщину. Малярчук дуже тонко працює з внутрішнім світом героїв, з їхніми спробами знайти себе у світі, що весь час змінюється. І це не лише про приватні історії, а й про колективну пам'ять, яка зрештою і ліпить націю.
Атмосфера така, що відчуваєш себе частиною того, що розгортається на сторінках. Зайде тим, хто любить психологічну прозу й історичний контекст, не боїться книжок, які ставлять незручні питання про буття.
Це твір, який радше збагачує, ніж розважає. Якщо шукаєте щось більше за легке чтиво, варто придбати. Мені засіло в голові надовго.