Відгуки Вікторія. Пан. Голод

Уявіть молодого хлопця, який пише роман і при цьому буквально пухне з голоду в чужому місті, але швидше помре, ніж попросить допомоги. Оце і є «Голод», з якого, чесно, я й не міг відірватися. А в одному томі їх аж три речі Кнута Гамсуна: «Вікторія. Пан. Голод».

Брав, бо хотів нарешті закрити для себе цього норвежця (так, того самого, нобелівського лауреата). «Вікторія» мене зачепила найменше, звичайна історія кохання через прірву між бідним і багатою, хоча написано гарно. «Пан» з лейтенантом Гланом і тими лісами та морем читається як довгий сон, тут або ляже на душу, або ні. А от «Голод» це окрема розмова, після нього я ходив сам не свій.

Якщо любите класику й хочете щось серйозне почитати українською, а не чергову новинку, то ця збірка варта своїх грошей. Тільки налаштуйтеся, що легкого вечора не буде.