Відгуки Страх мудреця

Сидів увечері на кухні з чаєм, відкрив першу сторінку «Страху мудреця» Патріка Ротфусса і підняв голову вже о другій ночі. Ну, ви зрозумієте, якщо читали першу частину.

Це друга книга «Хронік Вбивці Короля», і вона продовжує історію Квоута, того самого нестерпно талановитого хлопця, за яким хочеться спостерігати нескінченно. Без спойлерів: Квоут і далі розповідає своє життя в шинку, а ми разом із ним то навчаємось в Університеті, то опиняємось при дворі, то взагалі в геть інших краях. Тут більше пригод, більше світу, більше того фірмового ротфуссівського відчуття, коли якась дрібниця з початку раптом вистрілює сторінок за триста.

Окремо про мову. Ротфусс пише так, що подекуди я перечитував абзаци просто заради того, як це звучить. Це не той випадок, коли мчиш по тексту заради «що ж далі», тут хочеться смакувати. Тема страху проходить через усе, не як проста емоція, а як сила, що або ламає людину, або штовхає її вперед. Мене це зачепило найбільше.

Чесно й про мінус. Книжка реально товста, місцями автор так довго розкачується, що нетерплячий читач може занудьгувати. Є ціла лінія, яку багато хто вважає затягнутою, і я їх розумію. Але я кайфував навіть там, де нібито «нічого не відбувається».

Якщо вам зайшов перший том і ви любите фентезі, де важлива мова й атмосфера, а не лише махання мечами, тут на вас чекає свято. Сучасне фентезі українською, яке варто мати в паперовій версії на полиці. Тільки наберіться терпіння перед третьою частиною, її ми всі ще чекаємо й чекаємо.