Відгуки Шопенгауер як вихователь. Сутінки ідолів

Не буду вдавати, що «Шопенгауер як вихователь. Сутінки ідолів» Фрідріха Ніцше читається легко. Не легко. Але якщо ви готові поскрипіти мізками, воно того варте.

Тут зібрано дві роботи. У першій Ніцше розповідає, як на нього вплинув Шопенгауер, по суті, про свого вчителя й про те, як взагалі стати собою. У «Сутінках ідолів» він б'є по тих фальшивих цінностях, ідолах, які суспільство носить як святиню.

Стиль афористичний, з іронією, місцями аж кусючий. Я ловила себе на тому, що подумки сперечаюся з автором, а це, як на мене, найкраща ознака доброї філософії.

Попередження: новачкам у Ніцше буде непросто, краще мати хоч трохи контексту. Але тим, хто хоче струсити власні переконання й подивитись на світ під іншим кутом, дуже раджу. Чудово для довгого вечора наодинці з книжкою.