Відгуки Щиголь

Усе починається з вибуху, буквально. «Щиголь» Донни Тартт відкривається терактом у музеї, де гине мати головного героя. А він, малий Тео Декер, у цьому хаосі виносить картину. Ту саму пташку. І вона стає йому і втіхою, і прокляттям на роки вперед.

Цей роман отримав Пулітцерівську премію, і це не випадково. Тартт пише густо, з тими деталями, від яких картинка стоїть перед очима. Тут і трилер, і драма, і майже філософський роздум про те, навіщо нам узагалі мистецтво.

Книжка велика, і так, місцями я думала, чи не задовга вона. Але потім доходиш до фіналу і розумієш, що інакше було б не те.

Це історія про втрату, про дорослішання, про те, як одна річ може врятувати й водночас тягнути на дно. Сучасна проза, яка лишає слід. Якщо хочете роман, у якому проживеш цілий спектр емоцій, «Щиголь» Донни Тартт саме про це. Запасіться часом.