Відгуки Привіт, печале

Найбільше мене вразило ось що: «Привіт, печале» Франсуаза Саган написала у вісімнадцять років. Вісімнадцять! А читається так, наче за плечима ціле життя і купа розбитих сердець.

Сімнадцятирічна Сесіль безтурботно проводить літо на Рив'єрі з татом, веселим гультяєм. І все було б добре, якби не з'явилася Анна, яка хоче за того тата вийти. Сесіль це не подобається, і вона починає плести інтригу, навіть не уявляючи, чим це обернеться.

Стиль легкий, витончений, прямо французький. Але під цією легкістю ховається доволі темна історія про ревнощі і про те, як один дитячий каприз може все зруйнувати. Психологічна драма, яка не відпускає.

Це вже класика французької літератури, і недарма. Прочитала за один день, бо тоненька, а в голові крутилася ще довго. Якщо любите тонку прозу про складні почуття, ця книга українською однозначно варта уваги.