Відгуки П’ятеро поросят

Чесно, я думала, що про Агату Крісті вже все знаю. А «П'ятеро поросят» якось проґавила, і дарма.

Тут немає свіжого трупа й гонитви. Усе вже сталося: жінку засудили за отруєння чоловіка, минуло шістнадцять років, вона давно померла у в'язниці. І тільки її донька не вірить, що мати винна. Пуаро бере цю справу й по черзі вислуховує п'ятьох свідків. У кожного своя версія того давнього літа.

І ось ці п'ять переказів однієї історії, кожен зі своїм кутом зору, своєю недомовкою, своїм болем, це найкраще, що тут є. Дуже психологічно, дуже по-людськи. Хто з ким, хто заради чого збрехав, хто кохав так, що не бачив очевидного.

Розв'язку я не вгадала. Перечитувала фінал двічі, щоб скласти все докупи. Для шанувальників класичного детективу українською мовою це обов'язкова до прочитання річ.