Відгуки Паперові міста

«Паперові міста» Джона Ґріна крутяться навколо одного незручного питання: а наскільки реальні люди, в яких ми закохуємось? Чи ми просто вигадуємо їх собі в голові?

Квентін усе життя закоханий у сусідку Марго. А коли вона раптом зникає, лишивши тільки загадкові підказки, він кидається на пошуки. І ця гонитва обертається не стільки розшуком дівчини, скільки спробою зрозуміти, що вона взагалі за людина. Чи знав він її хоч трохи?

«Паперові міста» з назви — це місця, що існують лише на карті, але не насправді. Хитра метафора для очікувань, які ми малюємо собі про інших.

Ґрін уміє писати для підлітків так, що й дорослому є над чим подумати. Тут і пригода, і гумор, і чесна розмова про дорослішання. Молодіжна проза українською, яку раджу всім, хто любить історії з другим дном. А ще тим, хто колись когось ідеалізував — а це ж усі ми.