Відгуки Мілі кістки

Деякі книги ловлять тебе з першого рядка. «Милі кістки» Еліс Сіболд почалися словами «Мене звали Сюзі Салмон, як риба; я була чотирнадцятирічною, коли мене вбили», і після такого я просто не могла відкласти.

Сюзі спостерігає за рідними з небес після власної загибелі. І ось цей дивний ракурс, погляд згори, дозволяє Сіболд говорити про найважче: про втрату, про горе, про те, як родина роками намагається зібрати себе докупи. Це не банальний детектив про вбивство. Це про живих, що лишилися.

Місцями було боляче читати, не приховую. Але водночас стільки тепла й надії, що не відпускає.

Якщо шукаєте щось на межі драми й трилера, з глибоким емоційним зарядом, раджу. Сучасна проза, яка ще довго не виходить з голови. Тільки до прочитання краще запастися спокоєм.