Відгуки Маленький принц

Сиділа ввечері, доня попросила почитати їй щось «не дитяче-дитяче», і я зняла з полиці «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері. Думала, прочитаю пару сторінок. Закінчили далеко за північ, і ревіла, чесно, я, а не вона.

Дивна річ із цією книжкою. У дитинстві це просто казка про хлопчика з іншої планети, троянду й лиса. Гарні картинки, добра історія, ну і все. А зараз раптом чуєш зовсім інше. Про те, що ти відповідаєш за тих, кого приручив. Про дорослих, які весь час рахують зірки, перелічують гроші й цифри, а просто помилуватися небом уже не вміють. Та сама розмова з Лисом про приручення, яку, здавалося б, знаєш напам'ять, тепер б'є кудись зовсім глибоко.

І ще момент, який мене зачепив окремо: ділок зі своєю «бухгалтерією» зірок. У школі я його проскакувала, а тепер упізнала в ньому половину знайомих дорослих. Та й себе іноді, чесно кажучи.

Окремо хочу сказати про малюнки. Вони ж авторські, самого Сент-Екзюпері. Прості, трохи незграбні, місцями наче дитячі, але без них це була б зовсім інша книга. Удав, що проковтнув слона, баобаби, той самий баранчик у скриньці. Доня тицяла пальчиком у кожен і питала, питала, питала.

Якщо у вас є діти, беріть однозначно, це чудовий привід почитати разом і потім довго балакати. А якщо дітей нема, але ви самі трохи забули, як це бачити світ серцем, то теж беріть. Гарне видання українською мовою, і це рідкісний випадок, коли «дитяча» книжка насправді більше потрібна дорослим, ніж малечі.