Відгуки Листоноша завжди дзвонить двічі

«Листоноша завжди дзвонить двічі» Джеймса Кейна я проковтнув за один вечір — книжка тоненька, але б'є, як удар.

Бродяга Френк прибивається до придорожнього кафе десь у глушині й закохується в Кору, дружину господаря. І ось із цього звичайного потягу починає розкручуватися щось темне й неминуче. Я не спойлеритиму, але атмосфера тут така, що від першої сторінки відчуваєш: добром не скінчиться.

Що вражає — стиль. Кейн пише голо, рублено, без жодних прикрас, і саме від цієї сухості мороз поза шкірою. Жодного зайвого прикметника. Класика нуару, і одразу видно, звідки потім усе виросло.

Це не затишне читання. Тут про пристрасть, зраду й те, на що штовхає людину жага. Якщо любите жорсткий кримінальний роман і втомилися від тисячасторінкових цеглин — оце ваше. Маленька книжка, велике враження.