Відгуки Кобзар

«Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій...» Ці рядки, мабуть, знає кожен українець ще зі школи. Але одна справа вчити «Заповіт» з-під палиці, а зовсім інша — повернутись до «Кобзаря» Тараса Шевченка дорослим, після всього, що ми пережили за останні роки.

Я взяв перечитати, бо хотілось чогось рідного, свого. І знаєте, воно б'є інакше тепер. Шевченко писав у середині XIX століття, а звучить так, ніби про сьогодні: любов до Батьківщини, боротьба за справедливість, людська гідність, свобода. Нічого не застаріло, ні на йоту.

«Кобзар» — це не просто збірка віршів. Це наче вся українська душа, зібрана під одну обкладинку, з усім її болем і надією. Місцями смуток такий, що клубок у горлі, а тоді раптом надія, аж дух перехоплює. І мова, оця жива, образна, з якою мало хто зрівняється.

Якщо у вас вдома досі нема свого «Кобзаря», раджу виправити. Це не книга на один раз, до неї повертаєшся. Маст-хев на українській полиці, без перебільшень.