Відгуки

«Небо не знає улюбленців» — отак буквально звучить оригінальна назва, і саме ця фраза крутилася в голові, поки я гортала «Життя у позику». Ремарк, ну ви ж розумієте, він уміє так написати про вмирання, що тобі чомусь хочеться жити сильніше.

Історія проста до болю. Ліліан, дівчина з санаторію, яка знає, що часу в неї обмаль. І Клерфе, автогонщик, який ганяє так, ніби завтра не настане. Вони зустрічаються там, де всі хворі на туберкульоз, і між ними спалахує те, що складно назвати просто романом.

Чесно, я бралася за цю книжку з острахом, бо думала, що буде суцільний сум. А виявилося навпаки. Так, тут є гіркота, але є й якась шалена жага кожної хвилини. Після «Трьох товаришів» це, мабуть, мій другий улюблений Ремарк.

Якщо любите класичну прозу про кохання і смерть, без зайвого пафосу, варто купити. Книга українською читається легко, і це той випадок, коли перекладена класика звучить як жива.