Відгуки

Попереджаю одразу: перші сторінок тридцять «Заводного апельсина» Ентоні Берджесса можна продиратися крізь сленг, як крізь зарості. Берджесс вигадав окрему говірку «надсат», і спочатку половину слів не розумієш. А потім, не повірите, починаєш думати тими ж словами. І це вже частина магії книги.

Головний герой Алекс, харизматичний ватажок банди підлітків, що ночами творять насильство. Аж поки суспільство не вирішує його виправити. І ось тут постає головне питання: що таке добро, якщо людина не може обрати його сама?

Це антиутопія про свободу волі, мораль і контроль. Наскільки далеко має право зайти держава заради порядку, і чи варто це втрати людської індивідуальності. Берджесс балансує між сатирою і серйозною філософією, і після фіналу думаєш ще довго.

Класика, яка лишається гострою й сьогодні. Якщо готові до інтелектуального виклику і темних закутків людської натури, варто прочитати. Тільки дайте їй той перший розгін, не кидайте на сленгу.