Відгуки Моя неймовірна подруга

«Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте це перша книжка неаполітанської тетралогії, і саме з неї почалася моя одержимість цією авторкою. Попереджаю чесно, по-доброму: зупинитися на одній не вийде, я перевірила на собі.

Усе стартує з того, що вже літня Елена Греко дізнається про зникнення давньої подруги Ліли. Та просто щезла, прибрала себе зі світу. І Елена сідає писати, повертаючись у спогади аж до їхнього спільного дитинства в бідному, гамірному кварталі Неаполя. Звідти й розгортається історія двох дівчат, такий собі портрет не лише їх, а й цілої країни середини XX століття. Ферранте сплітає особисте із загальним так, що історія Італії проступає крізь дрібниці одного двору.

Але найсильніше тут, звісно, сама дружба. І це не та цукрова дружба з листівок, де подруги тільки підтримують і захоплюються одна одною. Тут усе чесно й складно: любов поряд із заздрістю, відданість поряд із суперництвом. Лілу всі вважають геніальною, яскравою, гострою на язик, і Елена то тягнеться до неї, то потайки радіє її невдачам, то соромиться цієї радості. Кожна з нас, поклавши руку на серце, упізнає в цьому щось своє.

Поряд проходить тема бідності й шаленого бажання вирватися із середовища, в якому народилася. Освіта, заміжжя, гроші, усе це для дівчат шанс на іншу долю, і кожна хапається за свій. До речі, саме ця впізнаваність і чіпляє найдужче, хоч дія й далеко, в Італії, а почуття геть наші.

Стиль на перший погляд простий, без викрутасів, а копає глибоко, під саму шкіру. Чудова сучасна проза українською. Тільки одразу плануйте бюджет на наступні три книжки, бо щойно дочитаєте цю, рука сама потягнеться за продовженням.