Відгуки

Уявіть собі робота, який стоїть у вітрині магазину, спостерігає за перехожими і мріє, щоб його хтось забрав додому. Оце і є Клара, штучна подруга для дітей, від імені якої лауреат Нобелівки Кадзуо Ішіґуро розповідає всю історію.

«Клара і сонце» формально наукова фантастика, але насправді це тиха, майже сумна книжка про самотність і про те, що означає бути людиною. Клара дивиться на нас збоку, намагається зрозуміти наші почуття, і саме через її наївний погляд починаєш бачити людей якось інакше.

Мене найбільше зачепило питання, яке Ішіґуро ставить без жодного тиску: чи може машина по-справжньому когось любити, і чи зможемо ми колись побачити в ній щось більше за механізм.

Це не швидкий бойовик, тут все повільно й камерно, тому нетерплячим читачам може здатися затягнутим. Але якщо любите вдумливу сучасну прозу українською, де більше про душу, ніж про сюжет, то Ішіґуро рідко розчаровує. Я дочитала і ще довго про неї думала.