Мандерлі досі стоїть у мене перед очима
«Вчора вночі мені наснилося, що я повернулася в Мандерлі...» Оцей перший рядок «Ребекки» Дафни дю Мор'є я, здається, запам'ятала назавжди.
Роман уперше вийшов аж у 1938-му, а напруга в ньому така, що сучасним трилерам учитися й учитися. Молода жінка, безіменна оповідачка, виходить заміж за багатого вдівця Максима де Вінтера і переїжджає в його розкішний маєток. Але тінь першої дружини, Ребекки, нависає над усім будинком і не дає дихнути.
Дю Мор'є геніально працює з атмосферою. Опис природи, старого маєтку — і Мандерлі поступово стає не просто місцем дії, а майже окремим персонажем, який тисне на тебе разом із героїнею.
Це не банальна історія про кохання й ревнощі. Це про те, як минуле вміє керувати теперішнім. Якщо хочете книжку, що вчепиться з першої сторінки і не відпустить, — оце вона. Недарма «Ребекка» досі класика.
Роман уперше вийшов аж у 1938-му, а напруга в ньому така, що сучасним трилерам учитися й учитися. Молода жінка, безіменна оповідачка, виходить заміж за багатого вдівця Максима де Вінтера і переїжджає в його розкішний маєток. Але тінь першої дружини, Ребекки, нависає над усім будинком і не дає дихнути.
Дю Мор'є геніально працює з атмосферою. Опис природи, старого маєтку — і Мандерлі поступово стає не просто місцем дії, а майже окремим персонажем, який тисне на тебе разом із героїнею.
Це не банальна історія про кохання й ревнощі. Це про те, як минуле вміє керувати теперішнім. Якщо хочете книжку, що вчепиться з першої сторінки і не відпустить, — оце вона. Недарма «Ребекка» досі класика.