Отзывы

Попереджаю одразу: легкого читання не чекайте. «Прощавай, зброє» Ернеста Хемінгуея б'є тихо, але дуже влучно, і фінал я перечитував двічі, бо не хотів вірити.

Фредерік Генрі, американець-доброволець на італійському фронті Першої світової, закохується в медсестру Кетрін Барклі. Їхнє кохання це такий маленький острівець тепла посеред суцільного безглуздя війни. І весь час читаєш із цим тривожним відчуттям, чи дадуть їм хоч трохи спокою.

Стиль у Хемінгуея фірмовий: коротко, скупо, майже без зайвих слів, а під цією простотою стільки всього, що аж дух перехоплює. Він не тисне на сльозу, він просто показує, і від цього ще важче.

Класика, до якої я йшов довго і дарма так зволікав. Якщо любите серйозну прозу про війну й людей українською, ця книга має бути у вас на полиці.