Відгуки

«Світло не завжди приходить з небес. Іноді воно виходить зсередини». Оцей рядок із «Присяжника» Брендона Сандерсона я перечитав кілька разів, бо він про всю книгу одразу.

Це третя частина «Хронік Буресвітла», і якщо ви дійшли сюди після «Шляху королів» та «Слів світла», то знаєте, на що підписалися. Епічне фентезі найвищого ґатунку, де політичні інтриги сплітаються з велетенськими битвами і дуже особистими драмами.

Тут найбільше тримає лінія Далінара. Чоловік намагається примиритися зі своїм минулим, а воно в нього страшне, і шлях до спокути в нього болючий. Каладін, Шаллан — кожен зі своїми внутрішніми демонами. Сандерсон взагалі майстер показувати, як герої ламаються і збираються наново.

Том великий, не буду брехати, з наскоку не проковтнеться. Але світ Рошару такий продуманий, а магічна система така струнка, що пірнаєш з головою. Якщо ви любите масштабне фентезі і не боїтеся товстих книжок, цей цикл українською — справжній скарб. Тільки не починайте з третьої частини.