Відгуки Північне сяйво. Темні матерії

Уявіть світ, де частинка вашої душі живе ззовні — у вигляді тваринки-деймона, який завжди поряд, говорить із вами й ніколи не відходить далеко. У дітей деймон ще міняє форму, перетворюється то на кота, то на пташку, то на мишу, а в дорослих застигає назавжди в одному образі. І от ця одна-єдина вигадка мене зачепила так, що я не зміг відкласти «Північне сяйво» Філіпа Пулмана, поки не дочитав.

Це перша частина трилогії «Темні матерії». Дівчинка Ліра зі своїм деймоном Пантелеймоном живе в Оксфорді — тільки не нашому, а трохи зміщеному, дивному, де є дирижаблі, відьми й броньовані ведмеді. Спершу її життя — це бешкети по дахах коледжу. А потім по місту й по всій країні починають зникати діти, і Ліра вирушає на крижану Північ, щоб дізнатися, куди їх відвозять і навіщо. І те, що вона розкриває, виявляється набагато моторошнішим за дитячу страшилку.

Усі звуть це дитячою книжкою. Не вірте. Так, головна героїня — дівчинка, але теми тут зовсім не дитячі: свобода волі, наука проти церкви й влади, ціна дорослішання, право людини на власну душу. Місцями дорослому читати навіть важче й тривожніше, ніж дитині, бо ти розумієш підтекст, якого дитина не вловить.

Окремо хочу сказати про саму Ліру. Це одна з найживіших героїнь, яких я взагалі зустрічав у книжках. Вона не ідеальна паиночка: бреше не червоніючи, хитрує, лізе куди не треба. Але саме тому за неї вболіваєш по-справжньому, як за живу впертючку, а не за картонну «обрану».

Пулман пише густо, з купою деталей, у цей світ провалюєшся повністю. Якщо шукаєте розумне фентезі для підлітка чи й для себе дорослого — раджу від щирого серця. Тільки одразу беріть усю трилогію, бо після фіналу першої книжки ви точно не зупинитеся, я перевірив на собі.