Відгуки

Взяв «Мауглі» сину на дев'ять років, а закінчилося тим, що сам сів перечитувати вечорами, поки він спав. Кіплінґ, виявляється, зовсім не дитячий, як мені здавалося в моєму дитинстві.

Так, на поверхні це історія хлопчика, якого виховали вовки. Балу, Багіра, Шерхан, усі ці імена я пам'ятав ще з мультика. Але коли читаєш сам текст, бачиш, що Ред'ярд Кіплінґ написав радше про те, як це, коли ти ніби свій і ніби чужий одразу. Мауглі не зовсім людина і не зовсім звір, і це його постійно мучить. Сину, до речі, найбільше зайшов Шерхан, а мене зачепила саме оця тема пошуку свого місця.

Класика, яка справді не старіє. Якщо в дитинстві бачили тільки мультфільм, дуже раджу взяти саме книжку українською, це геть інше враження.