Відгуки

Дочитала. Видихнула. «Капітула Дюни» Френка Герберта — остання частина саги, і ось я сиджу з відчуттям, що попрощалася зі старими знайомими.

Тут ми знову з Бене Ґессеріт, які намагаються відродити орден після всього того жаху, що накоїли події попередніх книг. Влада, маніпуляції, виживання — наскрізні теми всієї «Дюни» виходять на фінальний виток.

Що я люблю в Герберті, то це масштаб. У нього політика, релігія, екологія і людська природа сплітаються в один щільний вузол, який і не розплутати до кінця. Персонажі неоднозначні, живі, зі своїми амбіціями і страхами.

Це не легка наукова фантастика. Герберт змушує думати про наше місце у всесвіті, і це не порожні слова. Якщо ви фанат «Дюни» і дійшли до фіналу — читати обов'язково. А новачкам раджу починати з першої книги, бо тут уже без контексту ніяк.