Відгуки Дівчина з крамнички

Якщо вас колись чіпляли тихі японські романи про «дивних» людей, які не вписуються, то «Дівчина з крамнички» Саяки Мурати десь поряд, тільки коротша і значно дивніша. Я брала майже навмання, бо люблю сучасну прозу українською, і не пошкодувала ні на хвилину.

Головна героїня Кейко вісімнадцять років стоїть за касою маленької крамнички, і їй там добре. Реально добре. А всі навколо допитуються, чому вона досі не вийшла заміж, чому не змінить роботу, чому не «як усі». І ось у цьому весь нерв книжки: що робити, коли тобі комфортно жити не за шаблоном, а суспільство тисне.

Мурата пише сухо, майже як інструкція до тієї ж крамнички, і саме від цього мороз по шкірі. Жодного зайвого слова. Прочитала за один вечір, потім ще день ходила і думала про знайомих, які теж «не такі».

Чесно, не всім зайде. Якщо любите, коли в романі багато подій і драми, тут їх майже нема. Але як портрет однієї дивної людини і дзеркало для нас усіх це сильно. До речі, книжка отримала премію Акутаґави, тож не я одна така вражена.