Про що книга: У психологічному романі порушено проблеми сучасного материнства. У центрі уваги — долі жінок, які називають собі «травневими мамочками» їхні малюки народилися саме цього місяця. Двічі на тиждень подруги збираються в парку і діляться своїми страхами та радощами. Одного вечора, поки діти…
Не змогла дочитати. Мій максимум склав 100 сторінок. Мені цікаво чи хтось вичитує переклад? Тут постійно плутають стать дітей, то донька, то син. І тільки це мало насторожити. Але ні, я намагалася читати далі... Не раджу нікому, не витрачайте свій час.
Ця книга просто перший мій досвід,коли читаєш до нудоти.Перші кілька сторінок довелося боротися з бажанням закрити книгу і віднести назад до бібліотеки.Але я звикла доводити справу до кінця.Вимкнення світла посприяло тому,щоб все ж її дочитати...Читаючи це безглуздя раз-у-раз поставало питання,якою треба бути хворою людиною,щоб це вигадати:не цікаво,без будь-якого сенсу, все перемішане "коні-люди-бегемоти...",усі 334 сторінки-повнісінького абсурду і нісенітниці.Тим,хто цінує свій час і свої нервові клітини,від усього серця не раджу навіть починати читання цієї книги.
