Відгуки

Скажіть чесно, ви теж бралися за "Чоловіки, які ненавидять жінок" Стіга Ларссона тільки тому, що всі довкола про неї говорили? Я саме так і почав. І перші розділів п'ятдесят сторінок чесно бурчав собі під ніс, мовляв, ну скільки можна про якісь сімейні архіви та зниклу дівчину, де вже той обіцяний трилер.

А потім з'явилася Лісбет Саландер. І все, я пропав.

Це той рідкісний випадок, коли холодна шведська проза раптом б'є тебе під дих. Мікаель Блумквіст, журналіст, який копає старе зникнення, наче й веде сюжет, але серце книги все одно вона, ця колюча хакерка з понівеченим минулим. Ларссон не боїться писати про моторошне, про насильство, про владу, яка все собі прощає. Місцями було важко, не приховую.

Якщо любите розумні детективи, де за інтригою стоїть ще й розмова про суспільство, то ось воно. Книга українською читається чудово, переклад не спотикається. Для мене це була та історія, після якої одразу побіг шукати другу частину "Міленіуму".