А що, як старіння — це лікувати, а не терпіти?
Ви колись ловили себе на думці, що хотіли б не вічно жити, а просто не розвалюватися після сорока? Я от ловив. Тому й узяв «Життєвий план. Чому ми старіємо і чому не повинні цього робити» Девіда Сінклера та Метью Лаплента.
Головна теза мене спершу трохи бісила, чесно. Сінклер, генетик із Гарварду, каже: старіння це не доля, а хвороба, і її можна гальмувати. Звучить як заголовок з жовтої преси. Але він не торгує чарівними таблетками, він пояснює епігенетику нормальною мовою, з прикладами, де навіть я без біологічної освіти не загубився.
Що сподобалося найбільше: там не лише теорія, а й цілком приземлені речі про спосіб життя. Читаєш і думаєш, окей, оце я завтра спробую.
Як науково-популярна книга українською це прям сильно. Якщо думаєте, що почитати схоже на Гарарі, але про власне тіло, варто купити саме цю.
Головна теза мене спершу трохи бісила, чесно. Сінклер, генетик із Гарварду, каже: старіння це не доля, а хвороба, і її можна гальмувати. Звучить як заголовок з жовтої преси. Але він не торгує чарівними таблетками, він пояснює епігенетику нормальною мовою, з прикладами, де навіть я без біологічної освіти не загубився.
Що сподобалося найбільше: там не лише теорія, а й цілком приземлені речі про спосіб життя. Читаєш і думаєш, окей, оце я завтра спробую.
Як науково-популярна книга українською це прям сильно. Якщо думаєте, що почитати схоже на Гарарі, але про власне тіло, варто купити саме цю.
