Перечитав уже дорослим — зовсім інша книга
У школі «Тарас Бульба» Миколи Гоголя пройшов повз мене кудись повз, чесно. А оце взяв перечитати вже дорослим, і ніби вперше відкрив.
Козаки, степ, похід проти польської шляхти, старий Тарас і двоє синів — Остап і Андрій. Динамічно, кроваво, з розмахом. Але головне не битви. Головне те, як по-різному ламаються два брати, і скільки болю в самому Тарасі.
Гоголь ставить незручні питання. Що важливіше: родина чи батьківщина? Чи буває зрада хоч трохи виправданою? Однозначних відповідей він не дає, і добре, що не дає.
Повість 1835 року, а зачіпає так, ніби написано вчора. Коротка, сильна, з тих українських класичних речей, які варто мати на полиці й повертатися до них.
Козаки, степ, похід проти польської шляхти, старий Тарас і двоє синів — Остап і Андрій. Динамічно, кроваво, з розмахом. Але головне не битви. Головне те, як по-різному ламаються два брати, і скільки болю в самому Тарасі.
Гоголь ставить незручні питання. Що важливіше: родина чи батьківщина? Чи буває зрада хоч трохи виправданою? Однозначних відповідей він не дає, і добре, що не дає.
Повість 1835 року, а зачіпає так, ніби написано вчора. Коротка, сильна, з тих українських класичних речей, які варто мати на полиці й повертатися до них.