Хвильовий, від якого досі мороз по шкірі
Брав цю книжку, бо соромно було, що про Хвильового стільки чув, а до рук так і не взяв. І знаєте, дарма відкладав. «Повість про санаторійну зону. Сентиментальна історія» це не та проза, яку гортаєш між справами. Тут треба сповільнитися.
Дія в санаторії, але справжня дія всередині голів. Українська інтелігенція початку XX століття, особисті драми, втома, надломленість, і за всім цим відчуття епохи, яка от-от трісне. Хвильовий пише густо, психологічно, з тією сентиментальністю, що раптом обертається болем.
Не легке чтиво, але одне з тих, що лишається. Якщо вам близька українська класика і ви хочете читати наших не з примусу, а щоб зрозуміти, звідки ми, дуже раджу. Студентам-філологам узагалі обов'язково.
Дія в санаторії, але справжня дія всередині голів. Українська інтелігенція початку XX століття, особисті драми, втома, надломленість, і за всім цим відчуття епохи, яка от-от трісне. Хвильовий пише густо, психологічно, з тією сентиментальністю, що раптом обертається болем.
Не легке чтиво, але одне з тих, що лишається. Якщо вам близька українська класика і ви хочете читати наших не з примусу, а щоб зрозуміти, звідки ми, дуже раджу. Студентам-філологам узагалі обов'язково.