Відгуки

Для мене це було як повернутися в рідне містечко. «Персики для месьє кюре» (книга 3) Джоан Гарріс знову везе нас у французький Ланскне-сюр-Танн, і знову там Віанн Роше, та сама, з «Шоколаду». Зустріла її як давню знайому.

Гарріс фірмово змішує магічний реалізм із цілком земними темами: культурні відмінності, релігійні непорозуміння, пошук свого місця серед чужих. У цій частині вона особливо багато про те, як різним людям ужитися в одному містечку й почути одне одного, навіть коли здається, що це безнадійно. Дуже на часі, як на мене.

Атмосферно, смачно, місцями аж відчуваєш ті персики й спеції. Раджу тим, хто читав попередні частини, бо так найкраще. Але й окремо зайде, якщо любите затишні, але не порожні історії з нальотом магії. Легко читається, а тем для роздумів лишає більше, ніж очікуєш.