Відгуки

«Орикс і Деркач» Маргарет Етвуд відкривається сценою, від якої одразу мороз по шкірі: чоловік, що зве себе Сніговиком, прокидається на дереві в світі, який уже не належить людям. І ти такий — стоп, а що тут узагалі сталося?

Етвуд розкручує цю загадку повільно, через спогади Сніговика про двох людей з минулого, Орикс і Деркача. Поступово стає ясно, як блискучі технології, що обіцяли людству рай, його ж і поховали.

Це антиутопія про генетичні маніпуляції й екологічну катастрофу, і найстрашніше в ній те, наскільки все звучить правдоподібно. Не якесь далеке майбутнє, а цілком наша траєкторія, якщо не схаменутися.

Пише Етвуд при цьому майже поетично, тож попри похмурий сюжет читати — справжня насолода. Якщо ви любите розумну наукову фантастику українською, яка ставить незручні питання про науку й мораль, ця книга засяде в голові надовго. У мене досі сидить.