Молодість без рожевих окулярів
«Красиві двадцятилітні» Марека Гласка я брав, бо хотілося чогось про молодість, бунт, оту юнацьку безбашенність. Отримав усе це, але набагато чесніше й гіркіше, ніж очікував.
Гласко пише про себе, про повоєнну Польщу, про молодь, яка намагається знайти місце у світі, що тріщить по швах. І робить це без прикрас: тут і успіхи, і провали, і пиятики, і самотність. Він не вдає з себе героя, і саме за це йому віриш.
До речі, видання з фотографіями, що додає відчуття, ніби гортаєш чийсь старий альбом.
Книжка не залишить вас у спокої, якщо вам колись було двадцять і ви теж не знали, куди себе подіти. Сильна автобіографічна проза, раджу тим, хто любить літературу про дорослішання без солодких фіналів.
Гласко пише про себе, про повоєнну Польщу, про молодь, яка намагається знайти місце у світі, що тріщить по швах. І робить це без прикрас: тут і успіхи, і провали, і пиятики, і самотність. Він не вдає з себе героя, і саме за це йому віриш.
До речі, видання з фотографіями, що додає відчуття, ніби гортаєш чийсь старий альбом.
Книжка не залишить вас у спокої, якщо вам колись було двадцять і ви теж не знали, куди себе подіти. Сильна автобіографічна проза, раджу тим, хто любить літературу про дорослішання без солодких фіналів.
