Подвійність, від якої досі моторошно
Поважний доктор удень і хтось зовсім інший уночі. «Доктор Джекіл і містер Гайд» Роберта Луїса Стівенсона написана більш як сто років тому, а тримає не гірше за сучасний трилер. Це видання, до речі, двомовне, з польським текстом поруч, я брав радше заради самої історії.
Стівенсон копає в темне: де в людині закінчується добро і починається те, що ми ховаємо навіть від себе. Джекіл експериментує з власною природою і випускає назовні Гайда, а далі все котиться під укіс. І найстрашніше, що це не про монстра десь там, а про кожного з нас.
Невелика за обсягом, але після неї думаєш про власні «темні двійники». Раджу всім, хто любить класику з психологічним підтекстом і не боїться неприємних питань до себе.
Стівенсон копає в темне: де в людині закінчується добро і починається те, що ми ховаємо навіть від себе. Джекіл експериментує з власною природою і випускає назовні Гайда, а далі все котиться під укіс. І найстрашніше, що це не про монстра десь там, а про кожного з нас.
Невелика за обсягом, але після неї думаєш про власні «темні двійники». Раджу всім, хто любить класику з психологічним підтекстом і не боїться неприємних питань до себе.