Відгуки

Почну з картинки, яка не виходить з голови: священник по коліна в снігу полює на хитру лисицю десь у глибині Ісландії. Саме з цього образу починається «Дитя Землі» Сйона, і саме він мене не відпускав до кінця.

Книжка тонюсінька, а вмістила цілий світ. Тут і ісландські міфи, і сувора природа, і паралельна історія дівчини з синдромом Дауна, яка шукає своє місце у світі, що буває жорстоким. Сйон сплітає ці лінії так, що спершу не розумієш, до чого все, а потім ах, ось воно як.

Стиль наче поезія, місцями доводилося зупинятися і перечитувати рядок, просто щоб посмакувати. Це не сюжетний роман для розваги, це радше атмосфера і відчуття. Не дивно, що книжку відзначили Літературною премією Північної Ради.

Зайде тим, хто любить незвичну сучасну прозу і не боїться, коли межа між реальністю і казкою розмивається. Якщо шукали, що почитати схоже на магічний реалізм, тільки з північним холодком, ось воно. Прекрасна книга українською для довгого зимового вечора.