Відгуки Василь Стус. Палімпсести

Одразу попереджу: якщо ви хочете легке чтиво на вечір, то «Палімпсести» Василя Стуса трохи не про це. Сюди заходиш як у холодну воду, поступово. Я перші вірші читала по два-три на день, бо більше просто не вкладалося в голову, надто щільно, надто концентровано. Це не та поезія, яку проковтуєш за раз.

Але от що зачепило найдужче. Це ж писалося в таборах, у нелюдських умовах, коли в людини відібрали майже все, крім самих слів. І ти це відчуваєш у кожному рядку. Не як параграф зі шкільної програми, а як живий голос людини, яку намагалися зламати й не змогли. Десь там біль, десь несподівана ніжність, спогади про дім, про сина, про Україну, до якої він так і не повернувся живим. Після кількох віршів я просто сиділа й мовчала, бо що тут скажеш.

Окремо хочу сказати про мову. Стус робить із українською таке, що часом перечитуєш рядок двічі, аби зрозуміти, як це взагалі влаштовано. Незвично, місцями важко, але красиво до мурашок.

Брала собі радше для душі, ніж для навчання, хоч книга й справді входить до програми, тож школярам і студентам теж стане в пригоді. Якщо шукаєте серйозну українську поезію, а не просто гарну книгу українською мовою «щоб стояла на полиці», то це однозначно варто купити. Тільки маленька порада: не поспішайте, не намагайтеся прочитати все за вечір. Дайте цій книзі час, і вона віддячить сповна.