«Загадкова історія Бенджаміна Баттона» Френсіса Скотта Фіцджеральда коротка, її можна осилити за один присіст, але думки потім крутяться ще довго. Уявіть людину, яка з'являється на світ старим дідом, а далі рік за роком молодшає, поки всі навколо живуть навпаки.
Найбільше зачепило, як це б'є по стосунках. Поки дружина старіє, він юнішає, і вони ніби розминаються в часі. Сумно, дотепно і трохи гірко водночас. Фіцджеральд не давить філософією, він просто розповідає, а ти сам доходиш до думок про вік і про те, що ми встигаємо за відведений строк.
Це радше довге оповідання, ніж роман, тому не чекайте грубого тому. Гарний вступ до класики, якщо хочеться щось коротке, але не порожнє. Українською читається легко. Раджу взяти бодай заради фіналу.