Відгуки Палата №6

Антон Чехов, «Палата №6». Маленька новела, читається за один вечір, а накрило мене так, що наступного дня я ходив сам не свій.

Доктор Рагін завідує занедбаною провінційною лікарнею. Спершу він байдужий геть до всього: до брудних палат, до хворих, яких товчуть санітари, до власного животіння серед нудьги й горілки. Він навіть має зручну філософію: мовляв, страждання неминучі, то навіщо смикатися. А потім починає вчащати до палати №6, де за ґратами тримають душевнохворих, і знаходить там єдиного співрозмовника, з яким цікаво говорити. Закінчується це тим, що сам Рагін непомітно опиняється по той бік цих ґрат. Буквально. І ось коли його, лікаря, замкнули серед його ж пацієнтів, він нарешті відчув на власній шкірі те, до чого роками був байдужим.

Чехов нічого не нав'язує і не моралізує. Просто показує, як легко людина перетворюється з лікаря на пацієнта, варто лиш оточенню вирішити, що ти зайвий, незручний, дивний. І це найстрашніше: палата №6 може стати домівкою для будь-кого з нас.

Написано наприкінці 19 століття, а читається як притча про всяке закостеніле, байдуже суспільство. Як на мене, моторошно сучасно. Класика, яка справді засідає в голові надовго. Якщо хочете щось коротке, але таке, що чіпляє по-справжньому, ця новела варта вашого вечора.