Наші хімічні серця

«Я завжди думав, що мить, коли ти зустрічаєш найбільшу любов свого життя, має бути, як у кіно. Ну, звісно, не зовсім, як у фільмах, коли все заповільнюється, волосся розвивається на вітрі і звучить наростаючий інструментальний саундтрек. Проте я думав, що буде щонайменше, розумієте? Серце на мить завмирає. Глибоко в душі щось тьохкає і промовляє: Свята корова. Це вона. Нарешті, за довгою годиною, це вона».

Так міркує 17-літній підліток Генрі Пейдж, ученик випускного класу і головний редактор шкільної газети, перед очі якого постає миршава, кепсько вбрана та ще й кульгава дівчина Ґрейс, яка перейшла з іншої школи. Її відгородженість, дивакуватість і начитаність дивують Генрі, і з кожною спробою хлопця заприятелювати, дівчина дедалі замикається і відштовхує його від себе. Та перше почуття не спинити. Тож Генрі всіляко намагається бути поряд із Ґрейс, щоглибше поринаючи в її таємниці і пізнаючи химерність і спустошеність її світу.