Плакала наприкінці, чесно
«Маруся» Григорія Квітки-Основ'яненка зачепила сильніше, ніж я очікувала від твору 1834 року. Здавалося б, проста історія кохання Марусі й Василя, але як же вона написана. Їхнє почуття щире, а доля готує важкі випробування. Не розповідатиму, чим усе обертається, але наприкінці я розклеїлася. Окремо тішить, скільки тут народного: пісні, звичаї, цей колорит. Раджу студентам і всім, хто любить емоційні історії про кохання й втрату. Українською, з душею.