Відгуки

Питання до вас: коли ви востаннє брали в руки «Гамлета» Вільяма Шекспіра, а не просто кидалися фразою «Бути чи не бути»? Я ось довго думав, що знаю цю трагедію, бо ж її всі цитують. А сів читати по-справжньому і зрозумів, що знав відсотків десять.

Це історія про принца Данії, який мститься за вбивство батька, але насправді там геть не про помсту. Там про те, як людина гризе себе сумнівами, тягне з рішенням, говорить сама з собою. Гамлет постійно вагається, і ти вагаєшся разом із ним. Чесно, місцями хотілося трусонути його за плечі.

Написано це ще в XVII столітті, а читається так, ніби про тебе. Якщо хочете класику українською, яку реально перечитуєш, а не просто маєш на полиці для виду, Шекспір тут безпрограмний. Тільки не беріться поспіхом, цій книжці потрібна тиша.