Перечитую раз на кілька років і не набридає
«Гордість і упередження» Джейн Остін це моя книжка-перезавантаження. Коли все навколо набридло й хочеться чогось, де точно буде добре.
Так, усі знають історію Елізабет Беннет і містера Дарсі. Але ж не в сюжеті річ. Річ у тому, як Остін бачить людей наскрізь і вміє над цим тихенько кпити. Її іронія жива й через двісті років, а Елізабет з її язиком без кісток і небажанням гнутися під чужу думку це персонаж, у яку закохуєшся з перших розділів.
І це не лише про кохання. Це про те, як легко ми чіпляємо на людей ярлики й як важко потім ці ярлики знімати. Класика, яка чомусь зовсім не пахне нафталіном. Якщо досі обходили її стороною, бо «школа, аристократи, нудно», дайте їй шанс українською. Дуже сучасно звучить.
Так, усі знають історію Елізабет Беннет і містера Дарсі. Але ж не в сюжеті річ. Річ у тому, як Остін бачить людей наскрізь і вміє над цим тихенько кпити. Її іронія жива й через двісті років, а Елізабет з її язиком без кісток і небажанням гнутися під чужу думку це персонаж, у яку закохуєшся з перших розділів.
І це не лише про кохання. Це про те, як легко ми чіпляємо на людей ярлики й як важко потім ці ярлики знімати. Класика, яка чомусь зовсім не пахне нафталіном. Якщо досі обходили її стороною, бо «школа, аристократи, нудно», дайте їй шанс українською. Дуже сучасно звучить.
