Відгуки

А ви знали, що в одному маленькому кафе в Токіо можна повернутися в минуле, але лише поки не охолоне ваша кава?

Саме на цьому тримається роман «Доки кава не охолоне» Тосікадзу Кавагуті, який я проковтнула за один дощовий вечір під плед. Чотири історії людей, які приходять у це загадкове кафе з надією щось виправити в минулому. Але є умова: теперішнє їхні дії все одно не змінять.

І ось у цьому вся краса. Книга не про подорожі в часі як фантастичний трюк, а про людські стосунки, прощення і вміння відпускати. Кавагуті пише неспішно, тихо, але його герої стають дуже близькими.

Місцями я тихенько плакала, місцями всміхалася. Це історія про те, як ми не цінуємо того, що маємо тут і зараз. Залишає по собі дуже тепле відчуття, як ковток гарячої кави в холод. Раджу всім, хто любить спокійні, але глибокі книги. Гарний подарунок, до речі.