Відгуки

«Дерево росте у Брукліні» Бетті Сміт уперше вийшло аж у 1943-му, а читається так, ніби про вічне. Класика, яка не старіє.

Це історія дорослішання Френсі Нолан у бідному районі Брукліна початку двадцятого століття. Через її очі бачиш життя робітничого класу з усіма радощами й болями: голод, мрії про освіту, складні сімейні стосунки, маленькі перемоги, що значать так багато. Соціальний реалізм у найкращому вигляді.

Мене найбільше вразила сила духу цієї дівчинки. Жодного скиглення, лише вперте прагнення вибратися до кращого життя. І деталі побуту, які Сміт виписує так, що відчуваєш запах того Брукліна.

Стиль простий і щирий, читається легко, але всередині глибина. Раджу тим, хто любить історії про стійкість і дорослішання. Одна з тих книжок, що лишають слід надовго і змушують цінувати власне.