А я думала, що «За двома зайцями» — це лише фільм
Не повірите, але до цієї збірки я знала Голохвостого тільки по старому фільму. «Вибране» Михайла Старицького відкрило, що першоджерело смішніше і злющіше за будь-яку екранізацію.
«За двома зайцями» про Свирида Голохвостого, який хоче і Проньку, і багатий посаг, і вийти в пани, нічого при тому не вміючи. І знаєте, цей типаж нікуди не подівся, я таких і досі зустрічаю. От тому й читається на одному диханні: смієшся, а воно про нас.
Окремо тішить мова. Той київський суржик міщан, оті «панталончики» і «канхвети» — живі, соковиті, аж чути інтонацію. Класична українська проза, яку реально хочеться цитувати вголос.
Брала радше для доньки до школи, а вчиталася сама. Гарне видання української класики, варто купити бодай заради «Зайців». Старицький не нудний, повірте людині, що довго цього боялася.