Три книги під однією обкладинкою, і кожна забрала шматок мене
Уявіть молодого хлопця, який пише роман і при цьому буквально пухне з голоду в чужому місті, але швидше помре, ніж попросить допомоги. Оце і є «Голод», з якого, чесно, я й не міг відірватися. А в одному томі їх аж три речі Кнута Гамсуна: «Вікторія. Пан. Голод».
Брав, бо хотів нарешті закрити для себе цього норвежця (так, того самого, нобелівського лауреата). «Вікторія» мене зачепила найменше, звичайна історія кохання через прірву між бідним і багатою, хоча написано гарно. «Пан» з лейтенантом Гланом і тими лісами та морем читається як довгий сон, тут або ляже на душу, або ні. А от «Голод» це окрема розмова, після нього я ходив сам не свій.
Якщо любите класику й хочете щось серйозне почитати українською, а не чергову новинку, то ця збірка варта своїх грошей. Тільки налаштуйтеся, що легкого вечора не буде.
Брав, бо хотів нарешті закрити для себе цього норвежця (так, того самого, нобелівського лауреата). «Вікторія» мене зачепила найменше, звичайна історія кохання через прірву між бідним і багатою, хоча написано гарно. «Пан» з лейтенантом Гланом і тими лісами та морем читається як довгий сон, тут або ляже на душу, або ні. А от «Голод» це окрема розмова, після нього я ходив сам не свій.
Якщо любите класику й хочете щось серйозне почитати українською, а не чергову новинку, то ця збірка варта своїх грошей. Тільки налаштуйтеся, що легкого вечора не буде.
