Тонесенька, а перечитав уже втретє
Чесно попереджу: якщо чекаєте товстий епос з купою героїв, «Старий і море» спершу розчарує. Маленька повість, читається за вечір. Старий рибалка, море, велика риба, і все.
Але фокус ось у чому. Узяв я її як класику «для галочки», а закрив і ще хвилин десять сидів мовчки. Хемінгуей пише так скупо, що спочатку думаєш «ну й що тут такого», а потім ця історія тебе наздоганяє. І та фраза, що людину можна знищити, але не перемогти, лишається з тобою. Класика, але не нудна. Українською читається чудово.
Але фокус ось у чому. Узяв я її як класику «для галочки», а закрив і ще хвилин десять сидів мовчки. Хемінгуей пише так скупо, що спочатку думаєш «ну й що тут такого», а потім ця історія тебе наздоганяє. І та фраза, що людину можна знищити, але не перемогти, лишається з тобою. Класика, але не нудна. Українською читається чудово.