Почала ввечері, спати лягла під ранок
«Шлях додому» Себастіана Фітцека я взяла, бо хтось порадив як «трилер, від якого не заснеш». Що ж, попередження було чесне, я реально не заснула, поки не дочитала.
Фітцек — це окремий жанр. Напруга з перших сторінок, героїня, що повертається додому й опиняється в небезпеці, і та фірмова німецька похмурість, від якої мурашки. Сюжет крутить тебе так, що до кінця не вгадаєш, хто є хто.
Що мене зачепило — це не просто страшилка заради страшилки. Він копає в самі страхи, у те, чого ми боїмось у звичайному житті: лишитись самій, не докричатись, не дочекатись допомоги.
Раджу тим, хто любить психологічні трилери й готовий до того, що буде моторошно по-справжньому. Якщо шукаєте, що почитати схоже на скандинавські детективи, але злішого, Фітцек ваш. Класне чтиво на вихідний, тільки не починайте перед робочим днем, як я.