Ридала над книжкою про кота, не повірите
Ну все, попереджаю одразу: тримайте серветки. «Щоденник мандрівного кота» Хіро Арікави я дочитувала вся в сльозах, і не соромно зізнатися.
Це історія кота на ім'я Нана та його господаря Сатору, які разом подорожують. Звучить просто, навіть наївно. Але за цією простотою стільки тепла й тихого смутку про дружбу, про дім, про те, як важливо цінувати тих, хто поруч, поки вони поруч.
Японська проза вона взагалі вміє так, начебто нічого не відбувається, а серце стискається. Прочитала за два вечори. Якщо хочете книгу, яка залишить теплий слід і трохи розчулить, то це саме вона. Тільки коту своєму потім обіймашки гарантовані.
Це історія кота на ім'я Нана та його господаря Сатору, які разом подорожують. Звучить просто, навіть наївно. Але за цією простотою стільки тепла й тихого смутку про дружбу, про дім, про те, як важливо цінувати тих, хто поруч, поки вони поруч.
Японська проза вона взагалі вміє так, начебто нічого не відбувається, а серце стискається. Прочитала за два вечори. Якщо хочете книгу, яка залишить теплий слід і трохи розчулить, то це саме вона. Тільки коту своєму потім обіймашки гарантовані.