Дві епохи, одна моторошна таємниця
Останки в саду власного будинку. Згодні, що з такої сцени трилер просто зобов'язаний бути хорошим? «Сад кісток» Тесс Герритсен (в оригіналі «The Bone Garden») саме з цього й починається.
Джулія, нова господиня старого будинку, знаходить людські кістки у себе на подвір'ї, і це тягне за собою розслідування подій більш ніж столітньої давнини. Авторка дуже спритно перемикає нас між сучасністю і Бостоном дев'ятнадцятого століття, де коїлися загадкові вбивства.
Окремий кайф для мене — медична частина. Герритсен сама з медициною на «ти», тож деталі про тодішню медичну практику виглядають моторошно правдоподібно. Атмосфера того часу прописана так, що аж мурашки.
Якщо любите детективи з історичним підґрунтям, де дві лінії поступово сходяться в одну, ця книга вас не розчарує. Я проковтнув за кілька вечорів.
Джулія, нова господиня старого будинку, знаходить людські кістки у себе на подвір'ї, і це тягне за собою розслідування подій більш ніж столітньої давнини. Авторка дуже спритно перемикає нас між сучасністю і Бостоном дев'ятнадцятого століття, де коїлися загадкові вбивства.
Окремий кайф для мене — медична частина. Герритсен сама з медициною на «ти», тож деталі про тодішню медичну практику виглядають моторошно правдоподібно. Атмосфера того часу прописана так, що аж мурашки.
Якщо любите детективи з історичним підґрунтям, де дві лінії поступово сходяться в одну, ця книга вас не розчарує. Я проковтнув за кілька вечорів.
